Боратинська сільська рада

Луцького району Волинської області

Історія

Боратинська громада славиться своєю давньою історією, адже землі навколо міста завжди були привабливі для різних поколінь. Тут були чеські колонії та польські поселення, знаходилися стратегічні національні об’єкти та мешкали видатні жителі. Нашарування культур різних часів і народів вражає та надихає на нові звершення.

МСТИШИН (1366 р.) – осередок традицій та історії
історія Мстишин

Особливо вирізняється своєю багатою історією та культурою, яка багато в чому завдячує чеським переселенцям. Чехи поселилися на мстишинських землях у 1870-х роках, заснувавши колонію «Ладовка», збудувавши школу, клуб, пожежну частина. В 30-х роках ХХ ст. у селі організували філію Просвіти.
В архівних документах 1366 року згадується Іван Мстишенський, як посередник у відносинах князя Любарта і польського короля Казимира та зустрічаються такі варіанти назви села: Мостишин, Смцішин, Осмтишни, Мцісін. Серед власників згадуються Олександр Чорторийський, пані Миколайова-Гарлінська.
У наш час жителі Мстишина творять нову історію, продовжуючи славетні традиції своїх предків. На території села діє потужне сільськогосподарське підприємство ПСП «Стир-Агро», яке спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур та розведенні свиней, ВРХ. Так само, як німецький Кеніґсберґ або російський Санкт-Петербург, Мстишин славиться своїми численними мостами.

НОВОСТАВ (1393 р.) – осередок культури та гостинності
історія Новостав

Завдячує своєю популярністю першій на Волині папірні, яка існувала тут майже три століття (з 1573 року). Новоставський папір виготовляли на замовлення Луцького замку, а дорога на Дубно, яка колись проходила через село, була потужним транспортним і торгівельним шляхом.
У селі знаходиться Свято-Успенська церква, яка є одним із найдавніших храмів не тільки Волині, а й України, адже побудована в 1681 році.
У наш час Новостав славиться будинком культури, при якому діє вокальний і танцювальний колективи, пісенний хоровий народний аматорський колектив та духовий оркестр. Керівник будинку культури Сергій Шуляк – справжня людина-оркестр, адже грає на баяні, акордеоні, саксофоні, гітарі, фортепіано, контрабасі, сопілці.

ЛУЧИЦІ (1428 р.) – осередок затишку та відпочинку
історія Лучиці

Невелике мальовниче село, що розкинулося на березі Стиру. Воно ідеально підходить для того, щоб відпочити від шаленого ритму міста, дружною компанією податися на природу, або побути наодинці з власними думками.
У першій половині ХVІ ст. село належало луцьким владикам, а в 1570 р. було власністю піддеканія Луцького, ксьондза Томаша Хаєнського, пізніше – належало Михайлові Козинському. В кінці ХІХ ст. найбільшою власністю володіли Липські. У 1769 році стараннями поміщика Ярошинського і жителів села була побудована Свято-Троїцька церква, яку в 1906 році розібрали і у 1908 збудували нову, яка нині функціонує.
У наш час Лучиці – це спокій (душевний, тілесний, природний) та гармонія. А ще особливістю села є те, що чверть його мешканців – це пенсіонери та люди поважного віку, отже Лучиці – це ще й мудрість.

ЦЕПЕРІВ (1437 р.) – осередок самобутності та єдності
історія Цеперів (1)

Тут дуже тихо та спокійно: річка, чисте повітря, прекрасна природа – мрія кожного. А навколо села ліси, до яких частенько ходять відпочивати та збирати гриби.
Назва села походить від слів «цепи» та «рів», якими воно було обгороджене у давнину.
У наш час до криничної гори і криниці, з якої б’є джерело «Безодня», звідусіль приїжджають люди та набирають воду, яка багата на різні мінеральні солі та корисна для шлунково-кишкового тракту. Вода у місцевій річці дзеркально-чиста, не дивно що до неї часто їздять відпочивати люди з навколишніх сіл, а до ставка постійно ходять риболови.

ВЕРБАЇВ (1445 р.) – осередок комфорту та природи
Історія Вербаїв

Назва села, як стверджують старожили, походить від великої кількості насаджених верб. Вперше село згадується в 1445 році, коли ним володів Петро Кардейович, який коштами та працею людей Вербаєва утримував І городню Луцького замку. Протягом віків селом володіли: Іван-Кирдей Мильський, Криштоф Броніш, Луцький домініканський монастир.
У наш час мешканці Вербаєва настільки сміливі та амбітні, що піддають сумніву правильність уже доведених законів та теорій. Так місцеві учні, захопившись дослідженням ландшафту рідного краю, натрапили на артефакти, які піддають сумніву уявлення вчених про рух Землі. Допомагаючи на городі, діти помітили, що земельна ділянка скочувалася до річки й закінчувалася проваллям. Лівий берег, знову ж таки, був набагато вищим за правий, і таким крутим, наче його обрізали. Якби тут була Бразилія – це було б нормально, але для північної півкулі, згідно із законом Бера, це абсурд. Отож, якщо вас цікавить обертальний рух Землі або досліди з допомогою маятника Фуко – ласкаво просимо у Вербаїв.

ПРОМІНЬ (1451 р.) – осередок взаємопідтримки та натхнення
історія Промінь

Острівець затишку поблизу Луцька, де розташований найбільший за площею дачний масив Луцького району та садівниче товариство «Промінь», якому уже понад півстоліття.
Власниками села у різні часи були поміщик Томашевський, граф Орурк, Перетятковичі. У 30-х роках ХХ ст. тут діяла потужна філія Просвіти. У 1644 році – була церква Бориса і Гліба, а у 1885 році прихожани за власні кошти збудували новий храм. У промінській Свято-Миколаївській церкві зберігається Пулганівська чудотворна ікона, якій понад 300 років. Образ ікони знайшли поблизу місцевої річки Чорногузки. Декілька років тому ікона Божої Матері оновилась і знову творить дива, зцілюючи людей.
У наш час в селі продовжують славні традиції садівництва. До прикладу ФГ «Рідний сад» культивує найкращі сорти яблук, плоди яких подекуди досягають півкілограма. Також у Промені діє підприємство ТОВ «Наш гриб», яке спеціалізується на вирощуванні грибів та ПП «Мрія-Старосілля», що займається вирощуванням ВРХ.

ГОЛИШІВ (1463 р.) – осередок активності та винахідливості
історія Голишів

Під час розкопок на території села виявлено цілу групу поселень пізньотрипільської культури (3200-2750 рр. до н.е.). Археологічна спадщина, знайдена та території села Голишів налічує до 4 тис. фрагментів кераміки. Різноманітністю форм відзначається кухонний посуд тутешніх трипільців. Свого часу у селі працював досить потужний винокуренний завод та млин.
У наш час ось кому по-справжньому солодко живеться – то це голишівцям. У селі функціонує потужне підприємство «Ласка» – виробник кондитерської продукції, що спеціалізується на виробництві печива за справжніми домашніми рецептами. Продукція підприємства користується попитом не лише волинян, а й за межами області.

РОВАНЦІ (XV століття) – осередок успішності та вибору
історія Рованці

Вузол поселень навколо Луцька завжди був одним із найзначиміших на Волині. Це пояснюється особливо сприятливими природними умовами, які задовольняли людей у різні історичні періоди. Майже 7 тис. років тому на березі Стиру, на Гнідавській гірці поблизу с. Рованці існували поселення дунайської культури з лінійно-стрічковою керамікою.
На території села знаходиться відновлений унікальний Свято-Пантелеймонівський храм, побудований 1545 році, за часів Сиґізмунда-Авґуста. Існує легенда про те, що церква мала підземні ходи, які з’єднували її з храмом Івана Богослова, що знаходився у Луцькому замку, і з храмом Успіня Пресвятої Богородиці у селі Новостав.
У наш час Рованці – індустріальний центр Боратинської громади, адже тут зареєстровано чимало підприємств, зокрема підрозділ Kromberg&Schubert (компанія яка збирає електропроводку для BMW, Mercedes та Volkswagen) та ТзОВ «Волинь-Зернопродукт» (ТМ «Вілія») – підприємство, що спеціалізується на вирощуванні зернових і має найбільший земельний банк у Західній Україні. На території села функціонує один із чотирьох цукрових заводів Волині – Гнідавський цукровий завод. Окрім цього є багато торгівельних закладів та АЗС. У Рованцях проживає близько 100 багатодітних мам та щорічно будується до 40 нових будинків.

БОРАТИН (1511 р.) – осередок розвитку та можливостей
історія Боратин

Історична спадщина Боратина вражає своїм багатством та різноманітністю. Не дивно, адже береги р. Стир, яка омиває село, були місцем довготривалого проживання людей бронзового віку. На території населеного пункту знаходиться форт, який в роки Першої світової війни використовувався для оборони Луцька та єдиний з чотирьох оборонних фортів міста, який зберігся до наших днів. Краєзнавці стверджують, що під Боратинським фортом було підземелля, яке системою підземних ходів з’єднувалося із Луцьким замком Любарта. Із 1872 до 1947 р. на території сучасного Боратина проживали чехи-колоністи і населений пункт мав назву Чеський Боратин. До сьогодні зберігся Свято-Хрестовоздвиженський храм (в минулому – євангелістсько-реформаторський молитовний будинок), побудований чеськими переселенцями у 1907 р.
У наш час Боратин, без перебільшень – село-чемпіон. За версію Мінмолодьспорту його визнано найспортивнішим селом України, а тутешній спортивний комплекс – одним із найкращих сільських спорткомплексів у Європі. Село визнано найкращим «Спортивним селом 2018» за версією соціального проекту «Сільський ревізор». Адмінприміщення сільської ради схоже на офіс транснаціональної компанії і стало лауреатом Міжнародного конкурсу на кращу інвестицію у сфері будівництва по обидві сторони східного кордону Європейського Союзу «Дім 2009 – Кришталева цеглина». Амбулаторія загальної практики сімейної медицини в селі Боратин Луцького району визнана найкращою у номінації «Служіння людям», а місцевий дошкільний навчальний заклад «Сонечко» – «Флагманом освіти і науки України».
У Боратині розташовані потужні підприємства ТзОВ «Волиньфарм», ПП ВІО-Захід «Мясний Дар». Сільськогосподарське підприємство «Стир-Агро» водночас є своєрідним зоопарком, де можна побачити, до прикладу, страусів, лам, павлінів.

КОРШОВЕЦЬ (1526 р.) – осередок ініціативності та довіри
історія Коршовець

Селом, яке здавна належало до луцької церкви Св. Дмитра, володів князь Чорторийський. Одна із легенд повідомляє, що навколо південно-східної частини Луцька були мішані ліси, густі верболози, кущі. Згодом, люди, у пошуках родючої землі, почали викорчовувати ці зарослі і вивозили землю від кореневищ – корчилищ. Звільнена територія отримала назву корчилища (коршивища) та згодом з’явилася назва Коршивець. За іншою легендою – тут в давнину була корчма, яку тримали євреї. Купці, які їхали ярмаркувати в Торговицю, тут зупинялись перепочити, а назву села пов’язували зі словом «корчма» – Корчовець, Коршовець.
У наш час село за різними рейтингами входить у ТОП-10 найкращих «шашличних» місць та місць для риболовлі у Луцькому районі. Окрім цього, тут успішно функціонують кілька підприємств, найбільші з яких: СГ ПП «Вікторія» (вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур) та підприємство з виготовлення будівельних блоків «Імідж».

БАЇВ (1545 р.) – осередок відкритості та душевності
історія Баїв

Природа надихає, а дерев’яний храм в центрі села вражає своєю величністю. Церква блакитного кольору розмістилася на високому пагорбі, з котрого, аби не височезні і старезні дерева, було б видно всю округу. На дзвіниці храму виявлені та передані до Музею волинської ікони шедеври видатного іконописця Йова Кондзелевича.
Про цілющі властивості баївської води звістка розійшлася повсюди, адже джерело «Криниця» у Баєві – це можливість не лише відпочини, а й посмакувати джерельною водою. Коли річки та озера скуті кригою, вода в криниці не замерзає, навіть у найлютіші морози сюди прилітають лебеді.
У наш час у місцевому клубі-музей історії села Баїв та Волинського бджільництва зібрано більше 2500 експонатів. Серед них кавомолка 1812 року випуску, книга з описами роду Романових, австро-угорська граната, ткацький верстат 1877 року, є експонат із В’єтнаму. Перший пам’ятник бджолі на Волині (2015 р.) знаходиться теж у Баєві. Не дивно, що відомий виходець із Баєва Микола Ковальський (1885 р. н.) у свій час був членом Української Центральної Ради.

ГОРОДИЩЕ (1575 р.) – осередок перспектив та мобільності
історія Городище

Першими власником села був відомий поміщик Семен Богунський. Пізніше господарював тут князь Григорій Сангушка та граф Хоткевич. Під час війни Наконечний Василь організував молодь, яка у клуні Степана Пуця зробила сцену і ставила п’єсу «Наталка Полтавка». Хлопці у козацьких костюмах співали пісні, читали вірші, зокрема поезію Тараса Григоровича Шевченка. За вірш «Гонта в Україні» Наконечного Степана і всю його сім’ю розстріляли.
У 50-х рр. XX ст. у селі функціонував один із найпотужніших колгоспів «Україна». Тут займалися овочівництвом, солили капусту, робили томатну пасту, соки з яблук і полуниці. На міських ринках збиралися черги за сільськими продуктами.
У наш час на території села Городище функціонує одне з найпотужніших сільськогосподарських підприємств у Луцькому районі – ТзОВ «Україна-Баїв»

АРХІВ НОВИН

приєднуйтесь до нас фейсбук
герб